У моїх руках книга Марії Вощевської «Мій край. Люди і долі». Прочитала, зміст книги розхвилював душу, у голові роїлися різні думки, а серце переповнила гордість за малу батьківщину – Галицю, за мужніх і працьовитих наших пращурів. Є у нас історія, є! А думки знову і знову повертаються до грудневої події. Той день для Галиці був звичайним зимовим днем. Але куди поспішають святково одягнені галичани? До школи!? У неділю? Чому? Свято там! Велике свято незабутнє, незвичайне! У Галицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів 23 грудня 2012 року відбулася презентація книги «Мій край. Люди і долі» нашої землячки Марії Василівни Вощевської. До школи приїхала авторка разом із своєю великою родиною – синами Валерієм та Миколою, їх сім’ями. Зібралося й галичан повен зал школи, були гості з Києва, Ніжина, Леонідівки, Терешківки та інших ближніх сіл. Дорогих гостей зустрічала дружня шкільна родина з хлібом-сіллю, щирими вітаннями на рідній галицькій землі. Теплі слова прозвучали з вуст директора школи Наталії Миколаївни Федоренко. Презентацію розпочав старший син Марії Василівни – Валерій Миколайович, який розповів, як виникла думка написати історію Галиці та свого роду. З архівних документів, раритетних книжкових та картографічних видань і родинних переказів брати Вощевські крок за кроком складали картину подій, у яких жили наші діди-прадіди. Виявилось, що історія Галиці унікальна, самобутня. Книга про історію Галиці складається з двох частин. Перша – «Стежками історії», написана Валерієм та Миколою Вощевськими, розповідає про історію Галиці з найдавніших часів до середини 30-х років минулого століття, про засновників нашого села, його перших жителів. Друга частина цієї книги написана Марією Василівною, це спогади про рідне село, знайомих, родичів. Найбільшу увагу приділено роду Вощевських, Гакалів та Рибаків. Долі цих родин так схожі на долі інших галичан. Затамувавши подих, присутні в залі вслухалися у слова тих, хто говорив, вдивлялися в ілюстрований матеріал, відшукуючи знайомі прізвища, обличчя із світлин. У залі стояла глибока тиша. Перед очима галичан поставали різні картини із далекого минулого. Вони дізналися, що найдавніша з точно датованих писемних згадок про наше село – 1634 рік, коли Галиця була містом, до того ж чималим В іншій писемній згадці часів Речі Посполитої (опис маєтків Яреми Вишневецького) Галиця значиться як місто з 824 господарями та шістьма млинами, на той час було понад чотири тисячі галичан. Містечко Галиця було більшим зо тогочасні Полтаву та Прилуки! Йдучи стежками історії, присутні коротко дізналися про ті історичні події, що вирували на галицькій землі, про бойовий дух наших мужніх далеких предків. Серед 20 сотень Прилуцького полку значиться і «Галицька», очолена Василем Колосом. Стало відомо, що велике московське посольство на чолі з боярином Василем Батурліним дісталося Галиці 27 грудня 1653 року. Послів у Галиці зустрічав священик. Переночувавши, гості рушили до Бикова, куди всю дорогу їх супроводжувала Галицька сотня. Остаточно запустіла колись сильна козацька Галиця через набіги татар. Далі Валерій Миколайович Вощевський коротко ознайомив присутніх про друге народження нашого села, про володіння Раковичами Галицею та Петрівкою, про пореформене село, про його злети і падіння у ці роки. Слова Марії Василівни Вощевської (дівоче прізвище Гакал) глибоко запали в душу кожному в залі. Вона залишилася у свої сім років круглою сиротою, зуміла витримати сирітське життя, переживши війну, голод, важкі повоєнні роки. Марія закінчила школу, здобула освіту, вийшла заміж, разом з чоловіком Миколою Панасовичем Вощевським виховала чудових трьох дітей, дочекалася внуків. Вона втратила чоловіка, поховавши його у 1996 році, та мужня жінка пережила і це горе. Оточена родинною увагою, написала другу частину книги «Спогади Марії Вощевської». Книга присвячена пам’яті чоловіка Миколи Панасовича. На завершення свята шкільний ансамбль «Вербиченька» Галицької ЗОШ І-ІІІ ступенів подарував присутнім ліричні пісні про рідний край, батьківську любов, синівську вдячність. Пісні звучали як під музичну апаратуру, подаровану школі ще влітку Валерієм Вощевським, так і під баян вчителя музичного мистецтва Євгенії Миколаївни Галети. Пісні, виконані Євгенією Миколаївною та шкільним ансамблем, викликали непідробне захоплення у глядачів. Гості з Києва були приємно вражені талановитими учнями-галичанами та їхнім музичним керівником. Гості з Києва до глибини душі зворушені тією гостинністю, якою зустріли їх земляки. Вони дякували присутнім, особисто директору школи Наталії Миколаївні Федоренко, обіцяли підтримувати галичан, зокрема школу, і надіються, що і їхні діти продовжуватимуть традиції роду, будуть допомагати землякам, не забудуть свій рідний край, родове коріння. Родина Вощевських подарувала школі сучасний комп’ютер, а також новорічні солодкі подарунки всім учням і працівникам школи… Пройшло кілька днів. У Галиці йшло жваве обговорення книги Марії Вощевської. Де збереться гурт людей, там і чується розмова про книгу. Її прочитало багато людей, адже гості на святі подарували кілька сотень книг присутнім. Уже люди встигли прочитати її, а дехто перечитав вдруге. Кожен хотів ще більше дізнатися про героїчне минуле рідного села. Такого в Галиці ще не було – тепер є книга про село. Тому читали, перечитували, обговорювали. Ось так схвилювала розповідь-спогад нашої землячки Марії Василівни Вощевської. Ця мужня жінка по-справжньому щаслива, своєю книгою схвилювала і ощасливила нас, своїх земляків-галичан. Низький уклін Вам, Маріє Василівно! Здоров’я і щастя на довгі роки Вам і Вашій великій і дружній родині. Борщ Валентина Миколаївна, вчитель Галицької ЗОШ І-ІІІ ст.